Україна: як судять колаборантів у Дніпропетровській області

15 березня 2022 року, невдовзі після російського вторгнення в Україну, українські законодавці включили статтю 111-1 «Колабораціоністська діяльність» до національного кримінального кодексу. Відтоді притягнення до відповідальності підозрюваних зрадників-колаборантів стало важливою частиною кримінальних справ, пов'язаних з війною, що розглядаються національними судами. Ось як це робиться на сході України в Дніпропетровській області та оцінка цього процесу одним із суддів.

Судові процеси над російськими колаборантами та інформаторами завершилися винесенням 45 вироків у судах Дніпропетровської області України
Судові процеси над російськими колаборантами та інформаторами завершилися винесенням 45 вироків у судах Дніпропетровської області України
5 хв 33Приблизний час читання

Станом на грудень 2022 року в судах Дніпропетровщини слухання по справах обвинувачених у колабораційній діяльності і державній зраді відбуваються регулярно. Станом на 26 грудня Єдиний реєстр судових рішень налічує 45 вироків за статтею 111-1 Кримінального кодексу України «Колабораційна діяльність». При цьому в загальному доступі в реєстрі таких вироків лише 5. За свідченням джерела у місцевих судах, з метою безпеки інформація, представлена у матеріалах інших вироків, охороняється. Аналіз вироків у реєстрі судових рішень показав, кого і як дніпропетровські судді протягом року карали за колабораційну діяльність.

Загальнодоступний вирок Красногвардійського районного суду від 21 вересня 2022 року щодо мешканця м. Кам'янське Дніпропетровської області вказує, що влітку 2022 року безробітний фігурант злочину вирішив записати відео щодо ситуації в країні та в місті Дніпро на мобільний телефон і показати його своїм підписникам в соціальній мережі «Facebook». Чоловіку вдалося записати два відео, у яких, відповідно до висновку експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби Безпеки України, «встановлено наявність в усних промовах на відеозаписах публічного заперечення збройної агресії Росії проти України та публічні заклики до підтримки збройної агресії Росії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України, публічні заклики до підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора, до співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та/або окупаційною адміністрацією держави-агресора, до невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окупованій території України».

В присутності захисника обвинувачений надав письмову заяву, в якій визнав свою вину і погодився із встановленими досудовим розслідуванням обставинами. Судовий розгляд здійснювався у спрощеному провадженні. Після отримання обвинувального акту суд за згодою обвинуваченого розглядає його у п'ятиденний термін, без проведення судового розгляду в  засіданні. Cуд врахував пом’якшувальні обставини відносно обвинуваченого, а саме, «щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення». Суд встановив покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування України строком на 10 років.

Заборона працювати в державних установах

Аналогічний вирок виніс Новомосковський міськрайонний суд 22 листопада 2022 року уродженці м. Куп’янськ Харківської області. В липні 2022 року вона публічно заперечувала збройну агресію Росії проти України та висловлювалась за встановлення контролю окупантів над містом Харків. Обвинувачену, безробітну із середньою освітою, позбавили права займати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування. Суд розцінив таке покарання як необхідне та достатнє, врахувавши пом'якшуючі обставини, а саме – щире каяття обвинуваченої.

У грудні 2022 року цей же суд виніс вирок уродженці смт. Приколоте Великобурлуцького району Харківської області. У червні того ж року ця жінка, також безробітна, з метою надання допомоги ворожій державі добровільно надала згоду на зайняття посади в організації окупаційної влади і була призначена наказом виконуючого обов’язки голови тимчасової громадянської адміністрації Куп’янського району Харківської області в.о. головного спеціаліста відділу економічного розвитку, створеного окупаційною адміністрацією держави-окупанта. Вона готувала та формувала платіжні відомості щодо виплати матеріальної допомоги місцевому населенню від окупаційної влади Російської Федерації. У суді вона визнала свою винуватість у вчиненні кримінального проступку. Обвинувачена отримала покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади в органах держуправління та місцевого самоврядування на строк 13 років.

« Я за Путіна, за мир, за безпеку! »

Цього ж місяця Індустріальний районний суд м. Дніпро позбавив мешканку тимчасово окупованого смт Новоселівка на Донеччині права обіймати посади в органах місцевого самоврядування та державної влади на 10 років без конфіскації майна. Жінка, відповідно до тексту судового рішення, добровільно обійняла посаду «квартальної» у м. Єнакієво, за що отримувала від окупантів заробітну платню. Обов'язки обвинуваченої були наступними: на ввірених їй вулицях вона сповіщала місцеве населення про збори, які проводили представники самопроголошеної «ДНР» та складала списки місцевих мешканців, які залишилися у населеному пункті.
Обвинувачена визнала свою винуватість у вчиненні кримінального проступку. Пом'якшуючими обставинами суд визнав її щире каяття та активне сприяння розкриттю правопорушення. 

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області призначив покарання у вигляді позбавлення права обіймати будь-які посади в юридичних особах приватного права на строк 10 років пенсіонерці російського походження. В період з квітня по червень вона розміщала в соцмережі «Одноклассники» дописи, спрямовані до невизначеного кола осіб. Серед повідомлень були, зокрема, наступні: «До взяття в зашморг Сєвєродонецького-Лисичанського угруповання ЗСУ по прямій залишилося 22 кілометри. Перемоги нашим хлопцям і повернутися живими», «Росіяни. Розміновують поля, завозять зерно і добрива для фермерів, допомагають провести посівну. Захід. Вивозить з України зерно. Так хто тут окупанти, Панове?», «Я за Путіна, за мир, за безпеку!». Її дії судді кваліфікували як публічні заклики громадянином України до підтримки рішень та дій держави-агресора. Обвинувачена визнала свою вину в інкримінованому їй кримінальному проступку та щиро розкаялася у вчиненому. Вона також попросила суд затвердити укладену між нею та прокурором угоду про визнання винуватості. Суд визнав її винною і речовий доказ – ноутбук, з якого вона робила дописи – літній жінці повернули.

Тюрма для інформатора

Більшість процесів колаборантів закінчуються угодою про визнання вини – практикою пом’якшення покарання. Найсуворіші вироки виносять у провадженнях, де досудове слідство проводиться СБУ. Як-от у наступній справі.

У серпні 2022 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області виніс вирок у справі передавання російській спецслужбі розвідданих. Працівники ФСБ помітили громадянина України під час відбування ним покарання у колонії на території РФ. Окупанти відправили інформатора в Україну. Він збирав та передавав куратору дані про місця розташування вогневих позицій підрозділів ЗСУ, прикордонників та Нацгвардії на території Лисичанська. Також чоловік коригував артилерійський вогонь противника по місту Дніпро. За це він отримував від ворога грошову винагороду. Під час затримання СБУ вилучила в нього засоби зв’язку із голосовими повідомленнями, листування в месенджерах, які підтверджують вчинення злочину. Суд визнав зловмисника винним у «наданні державі-агресору допомоги у веденні бойових дій проти Збройних сил України». Чоловік був засуджений до 12 років за гратами.

Доступ до доказів та підозрюваних

Дмитро Мовчан – суддя-спікер Ленінського районного суду міста Дніпро. Він розповів Zlochyn.dp.ua про судові процеси над обвинуваченими у колабораціонізмі на Дніпропетровщині. «Варто зазначити, що у самому місті Дніпро колаборантів та державних зрадників не дуже багато. Вони або виїхали, або добре конспіруються. Справи, що розглядаються у нас, здебільшого стосуються тимчасово окупованих територій. Наприклад, районному суду Дніпра, де працюю я, передано підсудність двох районів Маріуполя та одного району Донеччини. Колаборанти там, безумовно, є» – пояснює він.  «Спершу орган досудового розслідування повинен встановити особи колаборантів. Якщо йдеться про тимчасово окуповану територію, на це потрібен час. В першу чергу, через присутність там ворога та проведення активних воєнних дій. Після встановлення осіб стороні обвинувачення треба забезпечити збір та належне оформлення доказів», «які відповідають критеріям достатності, достовірності, допустимості та належності». «Далі постає питання пошуку підозрюваного», – каже він. «Найчастіше людини, яку звинувачують, тут немає, вона переховується десь на тимчасово окупованих територіях або втекла в країну, яку я навіть не хочу називати. Це ще більше ускладнює розгляд справ цієї категорії. Після цього обвинуваченому має бути надана правова допомога, і він «повинен бути належним чином повідомлений. Ми намагаємося досягти цього за допомогою всіх наявних у нас процесуальних інструментів, публікацій у відповідних ЗМІ, офіційних оголошень на сайтах судових органів. Якщо особа належним чином повідомлена, суд розглядає справу і виносить вирок».

Для судді Дмитра Мовчана пріоритетом у притягненні до відповідальності обвинувачених у співпраці з ворогом мають бути державні службовці.
Для судді Дмитра Мовчана пріоритетом у притягненні до відповідальності обвинувачених у співпраці з ворогом мають бути державні службовці.

Суддя згадує про наслідки ракетних та безпілотних атак на українську енергетичну систему з боку Росії. «Під час блекауту та постійних ракетних обстрілів українські суди, які досі не обладнані автономними джерелами живлення, фактично змушені простоювати. Якщо не працюють записуючі пристрої, електронні кабінети, тощо», вся система «переходить в стан стазису. Іноді деякі матеріали писалися від руки і при світлі ліхтарів у сховищах».

Націлення на державних службовців

«У мене є вагомі підстави вважати, що хвиля досудових розслідувань зараз добігає кінця», – продовжує суддя. «Більшість справ, які були передані до суду, вже були розглянуті по суті. Немає сумнівів, що всі агенти ворожого впливу мають бути нейтралізовані та покарані. Але коли йдеться про зраду і колаборацію, ми не повинні забувати про так звану «оперативну цінність». Не секрет, що певні професії вимагають присяги на вірність українському народові. Коли людина займає певну державну посаду і складає присягу, вона може мати доступ до державної таємниці, інформації та засобів впливу. Саме ці особи, які є зрадниками держави, мають бути ідентифіковані в першу чергу, і це дуже кропітка робота. Якщо ти даєш присягу, яка тебе зобов'язує, а потім зраджуєш український народ – це один випадок. Інша ситуація, коли ти не присягаєш, але, живучи в цій країні, з якихось причин починаєш агітувати і допомагати ворогу – це вже прояв колабораціонізму. І те, і інше фактично є зрадою інтересів держави і нації. Різниця лише в суб’єктному складі. У судах України, і Дніпропетровщина не виключення, вже розглядають справи навіть стосовно державної зради держслужбовців, співробітників поліції молодшого офіцерського складу, адвокатів, державних виконавців. На жаль, у поодиноких випадках державними зрадниками є й судді. Держава намагається забезпечити першочергове розслідування цих справ».


Цей репортаж входить до циклу публікацій про правосуддя щодо воєнних злочинів і підготовлений у партнерстві з українськими журналістами. Перша версія цієї статті була опублікована на сайті новин «Zlochyn.dp.ua».