П'ятьох громадян Європейського Союзу судять у Росії як «найманців» у війні з Україною. Троє британців, хорват і швед були захоплені і взяті під варту навесні 2022 року в Запорізькій і Донецькій областях, окупованих російськими військами. Спочатку їх судили в так званій Донецькій республіці, де їм загрожувала смертна кара. Потім у вересні обвинувачених обміняли разом з іншими українськими в'язнями. Але навесні цього року процес був перенесений до російського військового суду. І наразі слухання проходять заочно.
Військовий суд у Ростові-на-Дону, на південному заході Росії, провів два слухання у справі п'ятьох європейців: хорвата В'єкослава Пребега, шведа Матіаса Густафссона і громадян Великобританії Джона Хардінга, Ендрю Хілла і Ділана Хілі.
Коли проросійські військові захопили їх у полон у 2022 році, влада невизнаної Донецької Народної Республіки звинуватила їх у проходженні підготовки до захоплення влади, насильницькому захопленні влади та участі як найманців у збройному конфлікті. Такі звинувачення дозволили засудити їх до смертної кари.
«Статті, за якими їх звинувачують, досить серйозні. Тут я б не виключав вищу міру покарання», – заявив голова самопроголошеної республіки Денис Пушилін влітку минулого року в ефірі російського федерального каналу.
Винесення смертних вироків не нова практика для Верховного суду в Донецьку. У червні минулого року суд виніс перший вирок іноземцям, які воювали на Донбасі на боці України. Британці Ейден Аслін і Шон Піннер, а також марокканець Брахім Саадун були засуджені до смертної кари. Їх визнали винними в найманстві, спробі насильницького захоплення влади і підготовці до здійснення терористичної діяльності. Піннер і Аслін здалися в полон у Маріуполі, Саадун – у Волновасі.
Суд над трьома обвинуваченими проходив у закритому режимі. Аслін, Піннер і Саадун були військовослужбовцями Збройних сил України і підписали свої контракти до початку повномасштабного вторгнення Росії. Вони проживали в Україні протягом багатьох років. Попри це, їхні дії були кваліфіковані як найманство.
Подробиці з Донецького суду
Справа проти інших п'яти громадян Європейського Союзу вперше була публічно розглянута 15 серпня на засіданні Апеляційної палати Верховного суду в Донецьку, де стали відомі перші подробиці про особи обвинувачених ув'язнених.
Густафссон служив за контрактом у Маріуполі в 36-й окремій бригаді морської піхоти як навідник бойової машини піхоти.
Пребег розпочав службу в українській армії кілька років тому. В інтерв'ю, яке він дав після обміну, він розповів, що поїхав до Києва в грудні 2019 року, оскільки хотів допомогти Україні в її війні на сході проти проросійських сепаратистів, а згодом вступив до лав української армії в травні 2020 року. Відтоді він служив старшим стрільцем у 36-й бригаді в Павлополі.
Хардінг вже брав участь в інших військових конфліктах, у тому числі в Сирії. Він підписав контракт зі Збройними силами України навесні 2018 року і служив інструктором. В інтерв'ю, які Хардінг давав пізніше, він стверджував, що служив у ролі військового медика. Хілі прибув в Україну в березні 2022 року, після початку російського вторгнення. Донецькі слідчі стверджували, що він приїхав з Польщі під виглядом волонтера Червоного Хреста. ЗМІ зазначали, що Хілі займався гуманітарною допомогою і допомагав місцевим жителям від імені некомерційної організації Presidium Network.
Третій британець Ендрю Хілл опинився в Україні одночасно з Хілі. Він проходив підготовчі курси для іноземців у Києві, повідомив слідчий у суді в Донецьку.
Так, щонайменше троє з військових офіційно служили у Збройних силах України, і щонайменше двоє з п'яти обвинувачених потрапили в полон до російських військ з «Азовсталі» в Маріуполі.
«Мені зламали ніс і почали жорстоко допитувати»
Жоден з іноземців не визнав своєї вини. Слухання перенесли на жовтень, але нових судових засідань у самопроголошеній республіці не відбулося: 21 вересня Росія та Україна за посередництва Саудівської Аравії провели масштабний обмін полоненими. 200 українців та десять іноземців, серед яких п'ятеро обвинувачених і троє вже засуджених, повернулися додому. Росія отримала 55 військовополонених, а також бізнесмена і проросійського політика Віктора Медведчука. У ЗМІ його називають кумом президента Росії Володимира Путіна.
Після повернення додому троє обвинувачених іноземців дали інтерв'ю ЗМІ про умови утримання в самопроголошеній республіці.
«Коли я приїхав туди, вони витягли мене з машини; на моїй голові був якийсь мішок. Мене одразу ж вдарили по голові, зламали ніс і почали жорстоко допитувати», – розповів Пребег у жовтні 2022 року в Загребі, Хорватія. Хардінг також згадував про тортури в полоні. Він стверджував, що охоронці використовували палиці для худоби, щоб колоти в'язнів, і пристосували старий телефон для тортур. Хардінг зазнав неврологічних ушкоджень і сказав, що був свідком смерті одного зі своїх співкамерників.
У жовтні 2022 року Росія провела «референдум» про приєднання чотирьох українських областей в склад країни, в тому числі включення Донецької області до Росії. Справи проти іноземних бійців були передані до Слідчого комітету Російської Федерації. Незважаючи на обмін полоненими, спроби судити їх за найманство не припинилися. Статті кримінального кодексу так званої Донецької народної республіки були замінені на статті кримінального кодексу Російської Федерації. Принципова відмінність полягає в тому, що в Росії з 1997 року діє мораторій на смертну кару. Російська судова система більше не могла засудити обвинувачених до вищої міри покарання. Покарання за найманство в Росії також м'якше. Воно передбачає до восьми років позбавлення волі. Густафссона, Пребега і Хардінга також звинуватили в підготовці до терористичної діяльності. За цією статтею їх могли засудити до довічного ув'язнення.
Найманці чи легальні бійці?
Наталія Секретарьова, керівниця юридичного відділу правозахисного центру «Меморіал», лауреата Нобелівської премії миру, діяльність якого була заборонена на початку 2022 року, каже, що п'ятеро обвинувачених не можуть вважатися найманцями за міжнародним правом, згідно з визначенням, наведеним у Додатковому протоколі до Женевських конвенцій. «Найманці – це іноземні бійці, які не входять до складу збройних сил якоїсь держави. В першу чергу вони зацікавлені в можливості заробити гроші на війні», – розповідає юристка, яка мешкає за межами Росії. «Немає жодної інформації про те, що іноземні добровольці воюють там заради грошової винагороди, тим більше такої, яка б значно перевищувала винагороду українських військових. Крім того, участь добровольчих батальйонів врегульована українським законодавством. Добровольці входять до складу Збройних сил України і підпорядковуються єдиному командуванню». Підсудні входили до складу Збройних сил України, зазначає пані Секретарьова. Також вони мали статус військовополонених у Росії. «Судити їх за сам факт участі у збройному конфлікті заборонено», – наголошує пані Секретарьова.
Справа п'ятьох обвинувачених все ж таки потрапила до військового суду в Ростові-на-Дону в квітні цього року. Перше засідання відбулося 31 травня. Кожному з обвинувачених було призначено безкоштовного адвоката за рахунок держави. Прокурор заявив, що не має інформації про місцезнаходження підсудних. Він попросив суд направити клопотання до військової поліції Міністерства оборони Росії, щоб з'ясувати, де перебувають обвинувачені.
«Це виглядає божевільно»
«Місцезнаходження Матіаса [Густафссона] невідоме. Необхідно встановити його місцеперебування. Також необхідна особиста присутність обвинувачених. Далі ми будемо розглядати справу по суті. Поки що іншої інформації у мене немає», – сказав журналістам адвокат Густафссона В'ячеслав Шароватов. В очікуванні відповіді від Міноборони слухання перенесли на 22 червня. Але відповіді від Міноборони не надійшло, і слухання знову перенесли на 10 серпня.
Наталія Секретарьова не бачить юридичного сенсу в цьому кримінальному процесі в Росії: «Може, щоб показати, як Росія безкомпромісно бореться з колективним Заходом? Це виглядає особливо божевільно, враховуючи, що в Росії протягом останнього року відкрито вербували найманців для приватної військової компанії «Вагнер». Після цього ватажок групи найманців «Вагнер» оголосив війну міністру оборони і почав марш на Кремль».
