У Росії судові процеси, пов'язані з війною в Україні, розпочалися із запізненням. Військовий суд Ростова-на-Дону виніс перший вирок українському військовополоненому 20 червня 2023 року. Дениса Муригу, колишнього бійця українського батальйону «Айдар», засудили до 16 років колонії суворого режиму. Верховний суд самопроголошеної Донецької народної республіки (ДНР) визнав «Айдар» терористичною організацією у квітні 2016 року. У Росії «Айдар» також вважається незаконним збройним формуванням.
Південний окружний військовий суд публічно оголосив про початок розгляду першої справи щодо українського військовополоненого 23 лютого 2023 року, якраз напередодні першої річниці повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Старшого сержанта Антона Чередника, військовослужбовця 501-го окремого батальйону морської піхоти Збройних сил України, звинуватили у спробі насильницького захоплення влади, жорстокому поводженні з цивільними особами, вбивстві та проходженні підготовки до терористичної діяльності. Згідно з обвинуваченням, 27 березня 2022 року Чередник зупинив двох чоловіків у селищі Мирне під Маріуполем і наказав їм лягти. Вони показали йому документи, що посвідчують особу, але військовий зажадав, щоб вони сказали речення українською мовою. Як повідомлялося, Чередник начебто застрелив одного з чоловіків, вимова якого була неправильною.
На відео, опублікованому Слідчим комітетом Росії, Чередник заявив, що у нього не було об'єктивних причин вбивати чоловіка, і що він шкодує про те, що сталося. Чередник розповів слідчим, що затриманий «реагував нормально», але потім «зробив різкий рух», і солдат інстинктивно вистрілив у нього. Солдат у суді стверджував, що не змушував перехожих розмовляти українською мовою. За його словами, це звинувачення було необхідне слідству для того, щоб висунути сфабрикований мотив національної ворожнечі. У листопаді 2023 року його засудили до 19 років колонії суворого режиму. Звинувачення ґрунтувалися на свідченнях перехожого, що вижив, двох жителів Маріуполя, які нібито бачили момент вбивства з вікна, а також Антона Байдракова, який патрулював разом з Чередником. Сам Байдраков був засуджений до 18 років суворого режиму в грудні 2023 року в аналогічній справі.
Більше суспільної уваги в Ростові
Справи в Ростові та на окупованих територіях розглядаються по-різному. Суди на окупованих територіях частіше виносять вироки за звинуваченнями, пов'язаними з жорстоким поводженням з населенням і застосуванням заборонених методів у збройному конфлікті. Російський Південний військовий суд у Ростові нерідко визнає захоплених солдатів винними за звинуваченнями в тероризмі, наприклад, у проходженні підготовки до терористичної діяльності або просто в участі в терористичній організації.
Справи проти членів батальйонів «Азов» та «Айдар», які в Росії вважаються терористичними, розглядаються як на окупованих територіях, так і в Ростові-на-Дону. Однак сам факт участі в терористичній організації інкримінується полоненим військовослужбовцям лише у справах Південного військового суду.
Справи, що розглядаються на окупованих територіях, є менш помітними з точки зору суспільної уваги – про них майже нічого не відомо, окрім того, що офіційно повідомляє Слідчий комітет Росії. З повідомлень російських правоохоронних органів неможливо зрозуміти, коли справа дійшла до суду, скільки часу було витрачено на її розгляд, чи були обвинуваченим надані адвокати, які аргументи обвинувачені висували на свій захист під час судових засідань. В цьому плані ситуація в Ростові краща: всі справи щодо українських військовополонених вносяться до загальної судової бази даних, розгляд кожної справи триває понад п'ять місяців, а слухання найчастіше проходять у відкритому режимі.
Неофіційна «терористична організація»
Значно більше інформації можна отримати про справи, які розглядав Південний військовий суд. Наприклад, у грудні 2023 року цей суд виніс вирок Віктору Дідику та його сину Роману Дідику, українським військовослужбовцям, які входили до складу батальйону «Дніпро-1». Їх визнали винними в участі у терористичній організації, а також у незаконному зберіганні, перевезенні та носінні вогнепальної зброї та боєприпасів.
Добровольчий батальйон «Дніпро-1» був сформований у квітні 2014 року на основі патрульної служби міліції особливого призначення Міністерства внутрішніх справ України. Він став першим добровольчим підрозділом, сформованим у відповідь на демонстрації та захоплення адміністративних будівель сепаратистами в південно-східних регіонах України. Деякі російські ЗМІ називали полк «каральним», а в прес-релізах Генеральної прокуратури його називали «терористичною організацією», хоча він не входить до офіційного списку терористичних організацій.
Згідно з відкритими даними російського слідства, Роман і Віктор Дідики приєдналися до батальйону «Дніпро-1» у 2015 році та брали участь у бойових діях на південному сході України. Вони потрапили в полон навесні 2022 року в селищі Рубіжне, що в так званій «Луганській народній республіці» (ЛНР). У них нібито знайшли зброю та боєприпаси, про що було зазначено в обвинувальному акті. Суд засудив їх до восьми років колонії.
Виправна колонія для жінки-кухаря
Пересічний вирок у Ростові становить 12 років, тоді як на окупованих територіях – 23 роки, не враховуючи понад 30 довічних ув'язнень. Примітно, що військовий суд у Ростові-на-Дону не виніс жодного вироку, який би перевищував 20 років, а також не виніс жодного довічного вироку українським військовополоненим. Одне з останніх покарань – 5,5 років виправної колонії. Такий вирок отримала Наталія Придатченко у грудні 2023 року. Вона стала першою відомою нам жінкою серед українських військовополонених, засуджених у російських судах.
Виправна колонія в Росії є найм’якішою формою ув'язнення. Там засуджені можуть носити цивільний одяг, вільно спілкуватися з родичами телефоном і під час візитів, отримувати необмежену кількість посилок. Українських військовополонених зазвичай відправляють до колоній особливого і суворого режиму, де кількість побачень і телефонних дзвінків обмежена, а розпорядок дня суворіший.Згідно з даними російського слідства, у січні 2020 року Придатченко підписала контракт зі Збройними силами України і була направлена до 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар», де працювала кухарем. Там Придатченко пропрацювала менше року, до квітня 2021 року. Незважаючи на те, що «Айдар» був визнаний в Росії терористичною організацією лише восени 2023 року, її все одно звинуватили в участі у терористичній організації. Дата арешту Придатченко невідома, але за даними правозахисного центру «Меморіал», після початку повномасштабного вторгнення вона жила в Сєвєродонецьку Луганської області. Південний військовий суд продовжує розглядати дві великі справи, в яких фігурують майже 40 українців, імовірних членів батальйонів «Азов» і «Айдар». Наступні слухання у цих справах заплановані відповідно на 20 та 28 березня.
![«Я тут щасливий, я можу дихати, я рано встаю і багато працюю, але я ніколи не відчував себе таким втомленим, як у ті роки боротьби з МКС [Міжнародним кримінальним судом]», – каже Ніка Джеіранашвілі, який відроджує виноградні лози у своєму родинному маєтку в Колагі, що в Кахетії, на південному сході Грузії.](https://www.justiceinfo.net/wp-content/webp-express/webp-images/doc-root/wp-content/uploads/Georgie_Nika-1_@Franck-Petit-Justice-Info.jpg.webp)
