КОМІСІЯ ООН ЩОДО ЗЛОЧИНІВ В УКРАЇНІ «НАМАГАТИМЕТЬСЯ ВИЯВИТИ ОСІБ ТА УСТАНОВИ», ЩО ЇХ СКОЇЛИ

Після усної доповіді в Раді ООН з прав людини минулого місяця, Міжнародна незалежна розслідувальна комісія нещодавно представила свій перший звіт Генеральній Асамблеї ООН. Вона встановила факт воєнних злочинів, скоєних російськими військами в Україні, включаючи страти, тортури, сексуальне насильство та застосування «вибухової зброї з широкомасштабними наслідками в населених районах», що завдало «величезної шкоди та страждань цивільному населенню». Досі її розслідування були зосереджені на подіях перших місяців війни в чотирьох регіонах України, але тепер вона планує їх розширити. Інтерв'ю з головою комісії, норвезьким суддею та колишнім президентом Міжнародного кримінального трибуналу у справах Руанди Еріком Мьосе (Erik Møse) про звіт та майбутнє комісії.

Жінка з дитиною проходить повз російських солдатів у Маріуполі на південному сході України. Комісія ООН ставить жертви серед цивільного населення в центр своєї роботи щодо воєнних злочинів, скоєних в Україні.Жінка з дитиною проходить повз російських солдатів у Маріуполі на південному сході України. Комісія ООН ставить жертви серед цивільного населення в центр своєї роботи щодо воєнних злочинів, скоєних в Україні. © Олександр Неметов / Агентство Франс-Прес / AFP
4 хв 28Приблизний час читання

JusticeInfo: Ви сказали, що, згідно з доказами, які на сьогоднішній день зібрала Розслідувальна комісія по Україні, військові злочини були скоєні російськими військами. А як щодо злочинів проти людства та геноциду?

Ерік Мьосе: Поки що ми не знайшли доказів скоєння цих злочинів. Ми проводили розслідування в чотирьох районах, де росіяни були присутні наприкінці лютого і в березні, а потім відступили. Наше розслідування у цьому звіті ґрунтується на тому, що ми виявили наразі у цих чотирьох секторах.

Але ви маєте намір продовжувати і розширювати розслідування, і не виключаєте можливості скоєння злочинів проти людства?

Ми продовжимо наші розслідування в цих чотирьох регіонах, розширюючи географічне охоплення та висвітлюючи інші тематики. Саме докази визначатимуть, які злочини ми знайдемо, відповідно до нашого методу встановлення фактів.

У вересні ви виступили з усною доповіддю на засіданні Ради з прав людини, а щойно подали письмовий звіт до Генеральної Асамблеї ООН. Чи чекаєте ви чогось від Генеральної Асамблеї та держав і чи звертаєтеся до них з проханням про щось?

У звіті Комісії для Генеральної Асамблеї немає загальних рекомендацій чи прохань. Але ми рекомендували поліпшити координування міжнародних та національних зусиль у сфері кримінального правосуддя з метою підвищення їхньої ефективності та запобігання шкоди потерпілим та свідкам.

Щодо цієї потреби в координації, зважаючи на кількість учасників судової системи, залучених до збору доказів у цій війні, ви говорите про простий обмін інформацією чи про спробу побудови певної форми судового порядку?

Існує багато учасників із різними завданнями – деякі з них загальні, деякі специфічні, деякі кримінальні, деякі пов'язані з питаннями прав людини. Оскільки їхні завдання різні, то про якусь координацію в строгому сенсі не може бути й мови. Але в контексті обміну інформацією та підтримання контакту з іншими структурами, які є особливо важливими для кожного окремого органу, слід уникати втрати ефективності та повторного травмування потерпілих та свідків. Кожна структура повинна визначити, що вона може зробити, залежно від свого повноваження та методу роботи.

А Комісія, з ким ви координуєте ваші дії?

Ми, наприклад, підтримуємо контакти з Міжнародним кримінальним судом (МКС) та Генеральною прокуратурою України. Ми регулярно спілкуємося з ними, коли в цьому виникає потреба.

Україна вже розпочала деякі судові процеси. Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні нещодавно опублікувала звіт, який в основному стосується злочинів, скоєних росіянами, але також містить певні занепокоєння щодо права на справедливий суд в Україні. Ви також стурбовані?

Ми не висловлювали думку щодо питання права на справедливий суд ні в нашій усній доповіді, ні в нашому письмовому звіті. Але такі питання можуть постати по мірі того, як ми продовжуватимемо наші розслідування, які є безперервним процесом. Інші аспекти також будуть розглянуті для можливого включення до нашого підсумкового звіту у березні наступного року.

У більш загальному плані, я думаю, всі згодні з тим, що будь-який судовий процес повинен відповідати вимогам справедливого судочинства, як це визначено міжнародним правом, зокрема, статтею 6 Європейської конвенції з прав людини та статтею 14 Пакту ООН про громадянські і політичні права.

Ерік Мьосе, Голова Комісії ООН з розслідування злочинів в Україні.
Ерік Мьосе, Голова Комісії ООН з розслідування злочинів в Україні. © UNIS Vienna / Ніколетта Хаффар

Чи бачите ви можливий графік проведення перших судових процесів в універсальній юрисдикції або МКС? Як ви уявляєте їх реалізацію?

Для цієї Комісії наразі йдеться лише про те, щоб завершити свій чинний мандат до березня наступного року. У даному звіті, як ви знаєте, окрім встановлення фактів та зазначення різних злочинів чи порушень прав людини, ми також намагатимемося, наскільки це можливо, ідентифікувати осіб та установи, які вчинили ці дії. Резолюція також передбачає надання загальних рекомендацій щодо відповідальності. При цьому можливі численні варіанти. Далі Раді з прав людини належить розглянути наші рекомендації, які ми ще не сформулювали, та обговорити шляхи їх виконання.

Чи є у вас припущення щодо того, в якому напрямку можуть спрямовуватися ці рекомендації?

Кримінальні покарання можуть бути міжнародними або національними. Що стосується національних дій, то можна уявити, що звичайні суди України продовжуватимуть розглядати такі справи, але можна також припустити, що, ймовірно, в Україні може існувати інший орган, більш конкретний, спеціальний суд або щось подібне на національному рівні. Ці ідеї були ініційовані в міжнародних дискусіях, тому я надаю ці напрямки, як ви їх називаєте, не вказуючи, що саме Комісія збирається запропонувати, але що в принципі можливо або що обговорюється.

На міжнародному рівні МКС, безумовно, є органом, який може розглядати такі справи. Питання в тому, скільки випадків вона зможе розглянути. З іншого боку, виникає питання, чи повинні існувати інші спеціальні міжнародні трибунали кримінального характеру або спеціальний трибунал, який би займався лише воєнними злочинами, що також є однією з ідей, які обговорюються в міжнародних колах. Отже, це лише загальний погляд на те, що Комісія повинна буде розглянути. 

Що відбудеться після того, як буде представлений ваш остаточний звіт? Чи буде Рада з прав людини ділитися зібраними вами доказами з іншими установами?

У першій резолюції від минулого березня нам доручено не тільки збирати докази, а й зберігати їх, забезпечувати їх надійний захист. Тому докази, які ми збираємо, будуть надані тим, кому вони потрібні для встановлення справедливості.

Комісія складається з трьох представників, і ви маєте кількох дослідників та слідчих у Відні. Вам цього достатньо?

Нас троє уповноважених, і наш секретаріат у Відні складається з 24 осіб. Серед них – слідчі та інші фахівці, важливі для нашої роботи. Ми будемо виконувати наш мандат наявними в нашому розпорядженні ресурсами.

Чи визначили ви пріоритети на період, що залишився до кінця цього мандату?

Безумовно, у нас є певні пріоритети. Зокрема, ми намагаємося відбирати події за ступенем їх серйозності, наявністю способу скоєння злочину, місця, в якому є можливість отримати доступ до потерпілих, свідків та документації.

На сторінці 17 звіту Комісія заявляє, що вона «поступово виділятиме дедалі більше своїх ресурсів на розширення часових, географічних і тематичних рамок, визначених у резолюції 49/1. Питання, що становлять інтерес, включатимуть можливі порушення в сортувальних таборах, ймовірні примусові переселення осіб, умови, за яких, як стверджується, відбувалося прискорене усиновлення дітей, а також зміни в місцевій адміністрації і так звані референдуми, наслідки яких стають все більш зрозумілими у світлі останніх подій». Ми також говоримо про те, що ми продовжимо діяти, ставлячи в центр уваги потерпілих, на чому ми наголошували з самого початку.

Ви говорите про «так звані референдуми», чи не переходите ви тут на політичну територію?

Це лише те, що зазначено у звіті. Це лише деякі з питань, які ми спробуємо дослідити в тій мірі, наскільки це можливо за наявності достатньої кількості доказів, які ми можемо використати для їх подальшого вивчення.

Чи намагалися ви зв'язатися з російською владою?

Так, ми це зробили. І поки що вони не відреагували і не надали нам можливості для співпраці, але ми будемо продовжувати шукати з ними зв'язок.

А як щодо влади в окупованих регіонах на сході України?

Ситуація аналогічна. Ми звернулися до них і поки що не отримали відповіді.