26 лютого 2022 року російський танкіст Михайло Куліков відкрив вогонь по багатоповерховому будинку на вулиці Кільцевій у Чернігові, що на півночі України. Слідство встановило, що Куліков виконував наказ російського майора Леоніда Щоткіна розвернути башту танка в бік новобудови і зробити прицільний постріл. Куліков влучив у квартиру на десятому поверсі. Усередині нікого не було. Українські військові того ж дня взяли обох танкістів у полон. Щоткіна, військового офіцера, через два тижні обміняли. Деснянський районний суд Чернігова судив Кулікова з червня по серпень 2022 року. Його засудили до 10 років ув'язнення. Захищав його український адвокат Павло Костюченко, який сам родом із Чернігова.
Незважаючи на гучний резонанс першого судового процесу над російським солдатом у Чернігівській області, Костюченко заявив, що для нього це була «звичайна справа», яка нічим не відрізнялася від справ «наркозакладчиків, які розповсюджують наркотики і також вбивають людей». Він навіть сказав, що майже не пам'ятає цю справу. «Справ дуже багато. Я персонально вже цю людину не пам'ятаю і деталі також. Мене призначили його захищати і я виконував свою роботу. Я не зациклююся на одній людині. Провів – і пішов далі». Захищати злочинців – «це робота адвоката», – сказав він. «Законом передбачений захист, тож неважливо, чи це буде військовий, або цивільний обвинувачений. Я вважаю, що будь-яку людину треба захищати. По будь-якій справі. Навіщо тоді йти в адвокатуру працювати, якщо ти не будеш когось захищати? По будь-якій справі адвокат не може відмовитися сам. Тільки клієнт може відмовитися. Якщо не я, то інший адвокат буде захищати».
Україна – рідкісний приклад країни, яка судить військових злочинців під час активної фази війни. Підсудні за військові злочини почали масово поставати перед українськими судами одразу після початку повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року. Згідно з Конституцією України, кожен має право на захист. Адвокати для обвинувачених російських військових призначаються через систему безоплатної правової допомоги (БПД) України. До реєстру адвокатів, які можуть надавати безоплатну правову допомогу, входить понад 9 000 фахівців, але лише 3 000 з них щороку підписують контракти з системою БПД. Проте не всі з них можуть взяти справи, пов'язані з військовими злочинами, пояснив Олександр Баранов, директор Координаційного центру з надання правової допомоги. Такі справи розглядаються не в усіх областях країни. І не всі адвокати готові забезпечувати такий захист через свої переконання або через особистий досвід. «Це рішення [щодо захисту російських військових] ухвалює сам адвокат. Тут більше про те, що адвокат може відмовитися від доручення у тому разі, якщо він розуміє, що не зможе забезпечити надання належної якості [послуг] або він недосвідчений у цьому питанні. Також частина адвокатів, коли укладають з нами договори, просто зазначають, які справи брати не будуть», – каже Баранов.
«Зрадники»
Потім є ще й стигма. Адвокатів в Україні часто ототожнюють з підозрюваними, зазначає Баранов. Через це їх можуть звинуватити в тому, що вони зрадники, які захищають військових злочинців. «Люди не думають про те, що адвокат забезпечує доступ до справедливого правосуддя для свого клієнта, і це його професійна робота», – каже він. «Була справа, коли перекладачка сказала адвокату прямо в обличчя, що він зрадник, бо він захищав росіянина. Через це перекладача замінили. Насправді ця ситуація не перша. Адвокатів асоціюють із клієнтами доволі давно. Я знаю адвокатів, у яких спалювали автівки, того ж самого Грабовського вбили через професійну діяльність», – продовжує він, маючи на увазі Юрія Грабовського, українського адвоката, якого вбили в березні 2016 року під час захисту російського громадянина, захопленого в полон на сході України.
Більшість справ, в яких звинувачуються російські військові в Україні, розглядаються заочно. За даними Генеральної прокуратури, з лютого 2022 року по 8 липня 2025 року в Україні задокументовано 175 363 військові злочини. Станом на 1 липня 2025 року до судів подано 679 обвинувальних актів за військові злочини. Станом на 8 липня 2025 року Чернігівська обласна прокуратура зареєструвала 438 справ про військові злочини, за якими винесено 47 вироків, у тому числі 44 заочно. Загалом засуджено 73 особи. «Що стосується Чернігівської області, нам не відомо про випадки погроз чи тиску, але це не означає, що їх немає», – зазначив Баранов.
На відміну від справи Кулікова, адвокат у заочному судовому процесі не має можливості спілкуватися зі своїм клієнтом. Вибір тактики ведення справи залишається виключно за адвокатом. «Це клієнт, якого ти ніколи не бачив, але ти дієш в його інтересах і захищаєш. По-іншому бути не може. Хочеш ти того чи ні. Чесно, багато кого не хочеться захищати, але така робота», – каже Костянтин Сапон, ще один адвокат з Чернігова.
«Усі солдати та офіцери середньої ланки, які не входять у найвище командування РФ, ніколи не потраплять до спеціальних міжнародних інституцій», – таких як Міжнародний кримінальний суд у Гаазі, пояснив Юрій Бєлоусов, керівник департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту Офісу генпрокурора України. «І ми маємо займатися національною системою. 99,9% усіх злочинів будуть проходити в наших національних судах».
Чому Україні потрібні заочні суди
У адвоката Сапона було дві справи про військові злочини, в яких фігурували російські військові. Одна з них була проти Фаїла Мансуровича Хустнутдінова, родом з Кемеровської області Російської Федерації. Він був дислокований у Чернігівській області, а саме в селі Андріївка, з 20 по 30 березня 2022 року. «Мій підзахисний разом з іншими росіянами зайшли на територію ТОВ "Екоенерджі Україна" і розікрали там майно. Комп'ютери повиносили, побутову техніку, яка там була, тощо. Його засудили на 12 років тюрми, – пригадує адвокат. – Процедура заочного притягнення до кримінальної відповідальності – нова для нас. По суті, ця процедура з'явилася після втікача Януковича [президент України з 2010 по 2014 рік] у 2014 році. В багатьох країнах до сьогодні немає такої форми притягнення до кримінальної відповідальності. Багато хто вважає, що це взагалі нонсенс. Такого не має бути. Хтось вважає навпаки, що у нас відповідні норми ухвалені».
Як адвокати, так і прокурори та судді скептично ставляться до заочних судових процесів. Однак усі вони вважають, що Україні цей процес необхідний і що він сприяє досягненню низки цілей. «Спочатку ця процедура сприймалася в негативному контексті, оскільки вона може становити ризик для захисту, – зазначає Бєлоусов. – Але насправді можна і під іншим кутом дивитися на цю процедуру. Адже, з одного боку, безумовно, країна має вжити всіх можливих заходів для забезпечення права на захист особи. З іншого боку, я часто цитую одного з наших міжнародних експертів, який робив оцінку законодавства по заочній процедурі. Він сказав, що заочна процедура дає можливість жертві бути почутою в суді. З мого погляду, жертва не має чекати 20-30 років, перш ніж її свідчення нарешті почують. Тому, це основний аргумент для нас щодо заочних проваджень», – каже прокурор.
За словами прокурора Кирила Пугачова, ще одним аргументом на користь заочного судового розгляду є «відчуття відновлення справедливості та матеріальної компенсації». «З судовим вироком на руках легше отримати компенсацію», – стверджує він. Згідно з матеріалами справи Кулікова, його танковий постріл по новобудові завдав матеріальних збитків на понад 900 000 гривень [за сьогоднішнім курсом – близько 18 500 євро]. «Заочна процедура дозволяє нам використовувати або конфіскувати майно цих осіб, якщо воно знаходиться в інших юрисдикціях», – пояснив Бєлоусов.
Як російські підозрювані дізнаються про пред'явлення їм звинувачень?
Одна з основних складностей, з якими стикаються захисники російських військовослужбовців, – це повідомлення про підозру, в якому обвинувачених сповіщають про те, що вони переслідуються за військові злочини в Україні. Україна офіційно визнала, що оголошення про відкриття провадження в «Урядовому кур'єрі» або на сайті Генеральної прокуратури вважається «належним повідомленням з нашого боку». Однак, за словами наших співрозмовників, малоймовірно, що російські військові переглядають такі українські сайти. Чернігівська обласна прокуратура, як розповідає Пугачов, намагається сповіщати підозрюваних у воєнних злочинах росіян усіма можливими способами. За його словами, така практика не передбачена Кримінальним кодексом, але прокурори намагаються дотримуватися прецедентного права Європейського суду. «Якщо нам відомі номери мобільних телефонів, ми направляємо повідомлення в месенджерах, скидаємо проєкти повідомлень про підозру, звичайно, що російською мовою в перекладі. Якщо відома електронна пошта, ми направляємо туди. Відоме нам місце роботи, частіше за все це військові частини чи інші установи Міністерства оборони РФ, – направляємо на офіційні пошти цих установ. У нас був випадок, коли особа у відповідь прислала просто знак питання. Що це означає? Чи вона зрозуміла, чи ні? Як мінімум, ми встановили, що особа прочитала. Різні бувають ситуації. Основне – це вжити всіх можливих заходів, які ми можемо».
Великою проблемою процедури заочного судочинства є можливість перегляду судового рішення, зазначив Бєлоусов. Якщо засуджена особа фізично опиняється в руках правосуддя, вона має право на повторний розгляд справи. Наразі в українській системі правосуддя не передбачено процедури перегляду судового рішення. Однак, за словами Бєлоусова, Генеральна прокуратура працює над цим питанням і готує «масштабний законопроект з урахуванням практики Європейського суду».
А ще є питання виконання вироку. «Як його виконати, коли сторона перебуває за межами території України? Є випадки, коли видають людину. Але ж Росія та Білорусь нам не видадуть жодного», – пояснив суддя Микола Кузюра, для якого процес Кулікова став першою справою про військові злочини за 32 роки судової практики. Але насамперед його турбує неможливість змагальності сторін під час судового розгляду. «Захисник, малоймовірно, що може зібрати якісь докази. На нього теж покладається право збирати докази на користь захисту, але він володіє тільки тією інформацією, яку зібрала сторона обвинувачення. Він не має можливості спілкуватися з підозрюваним. Він не може надати свої докази, тому що їх, по суті, важко зібрати в таких умовах. Відтак, при розгляді таких справ за відсутності однієї сторони, роль захисника, мені здається, нівельована».
Спогади судді про Кулікова
«Важливе значення має характер самого кримінального правопорушення, тривалість розслідування, достатні докази, які можна зібрати. Наприклад, коли велись бойові дії в Чернігові, неможливо було вести розслідування. Тому що була евакуація правоохоронних органів. Тільки після деокупації стало можливим розслідувати. Якщо взяти справу Кулікова, очевидний факт, його затримали на місці вчинення події. Є докази, є свідки, і можна розглядати справу», – розповів суддя.
Якщо адвокат Кулікова каже, що «майже не пам'ятає цю справу», то суддя Кузюра запам'ятав її добре. «Це напружений був суд. Треба було готуватися і знати норми міжнародного права, оскільки вони були предметом розгляду в обвинувальному акті. Проте процесуально ця справа не представляла жодної складності для мене». Суддя пригадує, що Куліков поводився «доволі впевнено» на суді, давав зізнавальні свідчення, говорив «начебто відверто», у деяких моментах «відхилявся від правильної відповіді та намагався применшити свою відповідальність». «Він попросив вибачення перед українським народом. Але це червоною ниткою пройшло, що він військовослужбовець і виконував накази командування. Я, до речі, у вироку зазначив про те, що виконання наказу може бути лише законного, за які нам кажуть Женевські конвенції. Він знав, що робить і де. Він усвідомлював, що вони зайшли на територію іншої держави, що їм наказали зайняти аеродром. А це вже форми агресії. Оскільки Куліков звичайний сержант, я думаю, він просто сподівався на обмін, як і майор Щьоткін. Я не бачив щирості в ньому. Він просто говорив усю правду, бо розумів, що краще розказати самому, аніж його вину доведуть. Тому намагався зменшити свою відповідальність, зімітував розкаяння».
Скільки заробляють адвокати-захисники?
Адвокати захисту опинилися перед ще одним викликом – фінансовим. За словами Баранова, в середньому вони заробляють 3 500 гривень (72 євро) за кожну стадію судового процесу. «Це середня оплата по системі. На вартість роботи впливає: тяжкість злочину, кількість співучасників, кількість епізодів. Це ті речі, які збільшують час роботи адвоката. Якщо це один епізод, буде менша вартість. Якщо це 10 епізодів, тобто більше засідань, буде інша вартість. Так це працює».
На питання, чи можна говорити про якісний захист, коли адвокати отримують таку низьку зарплату, Баранов відповів: «раніше було, що адвокат роками міг, умовно сказати, затягувати справу і врешті-решт отримувати 100-200 тисяч (від 2 000 до 4 000 євро). Зараз є обмеження по сумі в межах року, і це насамперед провокує адвоката не затягувати справу. Система безоплатної правничої допомоги ніколи не могла забезпечувати ринковий рівень оплати. Тому що хтось із адвокатів бере 2 000 доларів за захист клієнта з кримінальними провадженнями, хтось – ще більше».
Баранов також пояснює, що центр БПД забезпечує адвокатів навчанням, надає можливість мережування та забезпечує постійну практику. «У нашій країні адвокат не сидить без роботи, не чекає, поки до нього звернеться клієнт, а він постійно працює. Є адвокати, які в рік заробляють мільйон гривень (20 500 євро) і більше. Тут все залежить від того, наскільки адвокат хоче працювати. Але, щоб адвокат якісно працював над дорученнями, він не може брати понад 30 доручень в місяць, тому що він просто не буде встигати».
Апеляція – це правильно
Чернігівські адвокати Сапон і Костюченко підтвердили, що отримали від держави гроші за захист російських солдатів. Костюченко послався на єдиний випадок Кулікова. Сапон розповів про два випадки. Обидва адвокати подали апеляцію. «Я завжди подаю апеляцію, – каже Сапон. – Адвокат не лише ж розв'язує питання про винуватість або невинуватість». Жоден із них не назвав конкретної суми за одну справу. Для прикладу, Костюченко задав риторичне запитання: «А ви думаєте держава багато платить? Де у нас виплачували нормально?».
«Я свого часу натрапив на аналіз розгляду справ по воєнних злочинах у київських судах, – зазначив суддя Кузюра. – Там говорилося про те, що адвокати в цілому проявляють пасивність, іноді – імітовану активність. Я не знаю, з чого вони виходять. Як може себе вести адвокат у судовому процесі, коли він володіє тільки тим, що є в матеріалах кримінального провадження? Щодо практики в чернігівських судах, то я бачу, що адвокати поводяться доволі настійливо. Оскаржують вироки. Апеляції подають. Але, я думаю, що вони у цих випадках роблять правильно. Для того, щоб потім не виникало ніяких питань, судова справа повинна пройти всі інстанції. Верховний суд не візьме справу, якщо вона не оскаржувалася в апеляційному суді. Тому, я думаю, що це правильна позиція адвокатів».
Чернігівський апеляційний суд повідомив нам, що не має окремої статистики щодо кількості справ, порушених адвокатами, які захищають російських військовослужбовців, підозрюваних у військових злочинах. Вони ведуть загальний облік, включаючи справи, передані прокуратурою. Загалом з 2022 року по 1 липня 2025 року було оскаржено 36 справ за статтею 438 (військові злочини). Усі рішення залишилися без змін. У відповідь на запит Суспільного, Верховний Суд повідомив, що з початку повномасштабного вторгнення і до 17 червня 2025 року було розглянуто одну касаційну скаргу щодо військових злочинів, і рішення попередньої інстанції було залишено без змін.
«Ну що, я буду приходити й розповідати дружині про вбивство або зґвалтування?»
Як каже Сапон, є чітко визначені законом підстави для самовідводу адвоката: «Особисті інтереси. Конфлікт інтересів, безумовно, є підставою для самовідводу. Однак те, що тобі не подобається клієнт, не є підставою для самовідводу, або те, що він зробив. Тобто, самовільно можна сказати, я не хочу цього росіянина захищати, не буду».
Щодо власної безпеки при веденні подібних справ, адвокат Сапон каже: «Я, по-перше, не спілкувався з такими людьми, які б мене асоціювали з ворогом. По-друге, це не те питання, з яким ти ходиш по вулиці й розказуєш, або на тобі написано, що ти захищаєш російського військового». Він також розповідає, що не каже про такі справи родині. «У будь-якому разі ти намагаєшся захистити родину від якоїсь інформації, бо бувають справи неприємні: і вбивство, і зґвалтування, і все інше. Ну що, я буду приходити й розповідати дружині про вбивство або зґвалтування?».
Рада адвокатів Чернігівської області відповіла нам, що «не володіє інформацією щодо кількості адвокатів, які відмовилися захищати російських військових, підозрюваних у воєнних злочинах, через те, що не є розпорядником такої інформації та «не має повноважень щодо збору, аналізу чи розкриття таких відомостей». Також вони зазначили, що «кожен адвокат є самостійним та незалежним у своїй діяльності». Так, за період з 2022 по 2025 року, станом на 23 травня, система безоплатної правничої допомоги видала 4 970 доручень адвокатам у кримінальних справах. 56 доручень – за обвинуваченням по 438-й статті. Наразі на Чернігівщині продовжують розглядати справи, що стосуються воєнних злочинів, каже Кирило Пугачов, проте не в такій кількості, як у 2022 році. «Наразі у нас перебуває вісім обвинувальних актів на розгляді в суді. Звичайно, що зараз складніше шукати докази. Проте все одно ми намагаємося. Документуємо обстріли цивільних об'єктів та населення, шукаємо операторів, навідників та їхніх командирів, які, наприклад, керували певною машиною або ракетною установкою».
Адвокат Сапон, станом на 2 липня 2025 року, вів ще одну справу щодо російського військового, якого підозрюють у катуванні цивільних у Лукашівці. Судові засідання проходять у Чернігівському районному суді. Костюченко зазначив, що після справи Кулікова у нього не було справ із захисту обвинувачених у воєнних злочинах. Що стосується Кулікова, то він був відправлений назад до Росії в червні 2023 року в рамках обміну полоненими.
Цей репортаж входить до циклу публікацій про правосуддя щодо воєнних злочинів і підготовлений у партнерстві з українськими журналістами. Перша версія цієї статті була опублікована на сайтах « Suspilne ».
